YummyTravelПодорожуємо зі смаком!

Краків – місто королів, колишня столиця Польщі – завжди було оповите легендами, оповідями та билинами. Сьогодні ми прогуляємося старим Краковом, а саме пройдемо Дорогою Королів.

Названа вона так не випадково. Здавна королі, які приїжджали в Краків, проїжджали нею через все місто у Королівський замок на Вавелі, що височіє над річкою Віслою. Це був найпрестижніший шлях того часу, саме вздовж усього королівського шляху будувалися будинки вельмож, церкви, собори і саме тому сьогодні тут зібрані найпопулярніші пам'ятки, які найчастіше відвідують туристи.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Свій початок Королівський шлях бере від знаменитих Флоріанських воріт і далі по вулиці Флоріанській виходить на Ринкову площу з її знаменитими Суконними рядами та Маріацьким Костелом, потім минаючи Собор Св. Войцеха по вулиці Гродській, повз Собор Святих Петра і Павла, Церкви Андрія Первозваного упирається у величний Королівський замок на Вавелі.
Що ж, рушаємо... Флоріанська брама, а далі вулиця Флоріанська – це фактично початок Стародавнього Кракова, а ось по той бік Флоріанської брами було інше місто – Клепаж – передмістя Кракова. Аналогічних передмість було кілька - Казімєж і Клепаж - були засновані ще Казимиром Великим, а ось Підгуже, на правому березі Вісли, будували австрійці, в період після першого поділу Польщі, і, на їхню думку, Підгуже мав стати таким собі конкурентом Кракову. У 1915 році Підгуже, увійшов до складу Кракова.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Отже, передмістя Кракова Клепаж чи, як його ще називали – Флоренція… Здивовані? Все правильно ми у Польщі, а не в Італії. Річ у тому, що саме тут у Клепажі, наприкінці сучасної площі Яна Матейки, стоїть двобаштовий бароковий костел Святого Флоріана – одного зі святих покровителів Польщі та Кракова зокрема. У 1184 році правив Краковом Казимир Справедливий і так йому хотілося надати значущості костелам міста, що він звернувся до Папи Римського Люція ІІІ, останній направив до Кракова мощі Святого Флоріана. Свого часу Флоріан був римським легіонером і служив на території сучасної Австрії, але за прихильність до християнства був страчений. Але повернемось до процесії з мощами Святого, яка наближаючись до Кракова зупинилась. Воли, що тягли віз, зупинилися, як укопані, і не зійшли з місця, поки правитель Казимир Справедливий і єпископ Гедеон, які спостерігали за урочистою процесією, не присягнули побудувати на цьому самому місці, де стоять воли, храм на честь Святого Флоріана. Згодом костел був першим етапом похоронної церемонії польських королів, які померли за межами Вавеля. Їх перевозили до палацу, якого вже не існує у наш час, на вул. Шляк, а звідти в костел Святого Флоріана, де проходило богослужіння, потім траурна процесія вирушала до Вавельського собору. З часів Генріха Валуа, костел став місцем першої зупинки новообраного короля, перед урочистим в'їздом до Кракова, під час церемонії коронації. Костел, що знаходиться за межами міських стін, часто зазнавав ворожих навал і горів. Відбудовувався 6 разів, щоразу відповідно до стилю епохи. Нині декор у стилі бароко та рококо. З 1949 по 1951 рік саме в костелі Святого Флоріана був вікарієм Кароль Войтила, згодом – Папа Римський Іван Павло II.
А ми продовжуємо. Перейшовши площу Яна Матейки, нашому погляду відкривається Барбакан (сторожова вежа перед фортечною стіною). Барбакан був побудований у 1498-1499 рр. за часів правління Яна Ольбрахта, і служив для захисту підступів до Флоріанської брами. У воєнний час був єдиним чинним входом до Кракова. Це одна з найпотужніших споруд такого типу в Європі – стіни триметрової товщини, 130 бійниць та 7 спостережних веж, завдяки яким можна було стежити за пересуванням ворога та коригувати вогонь. У місто можна було в'їхати звідним мостом, перекинутим через рів завширшки 24 і глибиною майже 3,5 метри.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Флоріанська брама – це одна з чотирьох веж, яка разом з частиною фортечних стін та барбаканом пережили знесення міських укріплень на початку ХIХ століття. Виконавців плану знесення історичних будівель мешканці Кракова назвали «стіно ломами». Вціліли чотири вежі: Позументників, Флоріанська, Столярська та Тесельська, а на місці рову, розташувалися краківські Планти – нині це прогулянкові бульвари для городян. З боку Барбакана ворота прикрашає щит з орлом роду Пястів, а з боку Флоріанської вулиці – барельєф Святого Флоріана. Сьогодні на фортечних стінах митці виставляють свої роботи – така собі галерея просто неба, іноді під акомпанемент місцевих музикантів, створюючи неперевершену атмосферу душевності, яка можлива лише у Кракові.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

По вулиці Флоріанській ми не поспішаючи прямуємо до Ринкової площі, повз Будинок Белза, який був збудований у XV столітті і належав тоді сім'ї Белза. А зараз тут є відоме краківське кафе «Яма Міхаліка». У 1895 р. Аполлінарій Міхалік заснував тут «Львівську кондитерську», яка дуже швидко стала улюбленим місцем артистичної богеми, художників та літераторів, що представляли течію «Молода Польща». Це місце назвали ямою, тому що всередині не було вікон. З 1905 р. тут знаходилося літературне кафе «Зелена кулька». У 1910 р. кафе було розширено Франтішеком Мончинським. Дотепер збереглися унікальні інтер'єри проєкту Кароля Фрича.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Тим часом ми вийшли на Ринкову площу. Ліворуч стоїть Кафедральний собор Успіння Святої Діви Марії або Маріацький костел. У XIII столітті романську кам'яну базиліку було зруйновано, а на її місці почалося зведення цегляного, багатшого костелу. Базиліка Пресвятої Діви Марії – це готична тринефна будова з шістьма відкритими всередину каплицями, восьмикутним пресвітерієм та двома вежами – саме так описують Маріацький костел усі путівники. Також там можна прочитати про дерев'яний вівтар Віта Ствоша і багато іншої загальної інформації, я не цитуватиму стандартні путівники – цю інформацію можна знайти на сторінках будь-якого туристичного порталу. Краще розповім чергову легенду…


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Ні не ту, в якій йдеться про двох братів, які будували вежі костелу і згідно з якою старший із заздрощів убив молодшого, а потім і сам стрибнув зі своєї недобудованої вежі – цю історію розповідають майже всі гіди. А я хочу розповісти вам легенду про жовтий черевичок.
В одному селі жив пастушок, на ім'я Вавжик, котрий любив вирізати з дерева різні фігурки. Якось хлопчик так захопився різьбленням, що не помітив, як корова, яку він пас, забрела на чуже поле і наробила там лиха. Вавжик злякавшись, що йому влетить, втік у ліс і заблукав. Довго блукав лісом, поки не вийшов до Кракова, де йому дав притулок місцевий священник, а угледівши у хлопчику талант різьбяра, попросив великого майстра Віта Ствоша взяти Вавжика до себе в підмайстри. Став хлопчик допомагати великому Майстру в Маріатському костелі – вирізати дерев'яні фігурки для вівтаря. Роботи Вавжика сподобалися не лише самому німецькому художнику, а й королеві, який подарував талановитому хлопцеві жовті черевички. Ці самі черевички Вавжик одягнув на урочисте відкриття вівтаря, але перед самою церемонією він побачив недофарбовану фігурку нагорі вівтаря поліз, щоб підфарбувати її, а один з черевичків візьми та й упади з ноги прямо за вівтар. Так і пролежав за вівтарем жовтий черевичок, доки його не виявили під час реконструкції вівтаря у ХІХ столітті.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

А тепер прогуляємося Суконними рядами, або як їх називають місцеві «Сукенніце». Колись у сиву давнину це був середньовічний торговий дім. Спочатку тут були примітивні кам'яні магазини з вуличкою посередині. Сюди приїжджали проти ночі купці зі своїм крамом. Виходи закривали ґратами, забезпечуючи таким чином безпеку приїжджим купцям та їх товарам. Під час правління Казимира Великого було зведено вкриту дахом кам'яну готичну будову, з входом через стрілчасті цегляні аркади, що збереглися до нашого часу. Після пожежі у другій половині XVI століття будівлю відбудували заново, в ренесансному стилі. У XIX столітті, коли були знесені кіоски навколо будівлі, виявилося, що «Сукенніце» перебувають у жахливому стані. Місто, яке боролося з фінансовими труднощами, рахувало кожний грош (польська монета), але не зважаючи на скруту Суконні ряди були повністю перебудовані. Сучасний вигляд «Сукенніце» – це творіння архітектора Томаша Прилинського. По обидва боки головного нефа було збудовано аркади, капітелі колон запроєктував Ян Матейко.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Від Суконних рядів прямуємо до вулиці Гродської, повз Костел Святого Войцеха, що стояв на цьому місці ще в ранньому середньовіччі, ще до того, як були визначені межі ринку. Спочатку це був дерев'яний костел, зведений у X – XI столітті. На цьому місці Святий Войцех проповідував, вирушаючи до місіонерської подорожі у Пруссію. Сучасний романський костел, з прямокутним пресвітерієм, побудований з кам'яних брусків, у першій половині XII століття, є одним із найстаріших романських костелів у Кракові. У XVIII ст. стіни костелу були підняті вище, добудовано бароковий купол, каплиця благословенного Вінцента Кадлубека та ризниця. Нині костел знаходиться приблизно на 2-2,6 м нижче рівня землі, ніж спочатку. У підземеллі костелу знаходиться Археологічний музей та виставка «Історія краківського ринку». Це місце є археологічним заповідником, який представляє зміни в стратиграфії Головного Ринку та ранні етапи будівництва костелу.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Ще раз поглянемо на площу Ринок. О, ми мало не пропустили Башту Ратуші, яка є вцілілою частиною готичної ратуші початку XIV ст. Побудована з цегли, прикрашена кам'яним облицюванням із білого вапняку. Її звели на фундаменті більш ранньої будівлі. Покрита вже третім – цього разу бароковий – шоломом, бо попередні згоріли. У 1960 р. вежа була реконструйована та передана Історичному музею м. Кракова. Експозиція присвячена історії міської влади. У старовинних підвалах, де колись були каземати, знаходиться кафе та сатиричний театр «Маскарон». Якщо ви втомилися і зголодніли, то вздовж усього Королівського шляху ви легко зможете знайти заклади харчування на свій смак та гаманець: від ресторанів швидкого харчування до ресторанів і кав’ярень, з багатовіковою історією. Тут вам і грузинський ресторан, і український, і угорський і, звичайно, ресторани польської кухні. А можливо вам більше до душі невелика кондитерська з ароматною кавою та різноманітними десертами? Як-то кажуть, кожному своє.
А ми майже дісталися мети нашого сьогоднішнього маршруту – королівського замку на Вавелі, але дорогою ще кілька визначних пам'яток.


Фото: Ельміра ГОРЕВА

Костел Святої Трійці. Спочатку на цьому місці стояв дерев'яний костел, також присвячений Святій Трійці, готична базиліка багаторазово перебудовувалась. Під час великої пожежі в Кракові в 1850 р., як і більшість міських будівель, втратила своє багате оздоблення. Сучасне оформлення інтер'єру належати до другої половини. ХІХ ст.
Костел Святих Петра та Павла вважається однією з найкрасивіших ранніх барокових споруд у Польщі. Його будівництво пов'язане з приходом у місто ордена єзуїтів у 1579 році. Через відсутність вільної ділянки землі в густо забудованому вже на той час Кракові будівництво почалося лише 1597 року. І знову все «не слава Богу», так будівництво почав один італійський архітектор, але йому терміново потрібно було поїхати назад до Італії, за будівництво взявся інший італійський архітектор, і в нього щось не зрослося. Загалом будівництвом займалося чотири італійські архітектори і добудували храм лише до 1635 року, і, звісно, вид його, проти того, що було задумано від початку, змінився. Але головне, що ідея розташувати костел осторонь проїжджої частини вулиці, залишилася. Так було задумано для того, щоб він не губився на тлі сусідніх будинків, і люди могли їм милуватися. А ось огорожа з фігурами 12 апостолів з'явилася перед костелом уже в 1722 році.
Костел Святого Андрія збудований у романському стилі у 1098 році під час правління князя Владислава Германа. Спочатку покровителем костелу був Святий Іджі. За переказами, у середині XIII століття місцеве населення ховалося у стінах церкви від татаро-монгольського вторгнення.
Наша мета, на сьогодні, досягнута. Ось він королівський замок на Вавелі. Ох, скільки легенд зберігає це місце, скільки всього бачили й чули ці стіни, скільки води збігло біля підніжжя цього легендарного замку, але це вже зовсім інша історія, але ви її обов'язково почуєте. До зустрічі, у королівському замку на Вавелі!

Старим Краковам з вами прогулювалась,
Ельміра ГОРЕВА

Матеріал авторський. Ознайомитись з умовами використання матеріалів сайту



Для перегляду маршруту на карті натисніть на посилання